Головна...
Головна сторінка Новини З історії палинковаріння. Частина 2. Палинка, як Бренд
Як і в усьому світі, міцний...

З історії палинковаріння. Частина 2. Палинка, як Бренд

Як і в усьому світі, міцний алкоголь був спокусливою метою для державної монополії. Відтак у ХІХ столітті Австрійська держава, до якої тоді входила територія Закарпаття, почала надавати дозволи на приватне виробництво міцного алкоголю за ліцензією. Крім того, з 1851 року кожне перегінне підприємство зобов’язане було кілька разів на рік надсилати свою продукцію в урядовий Комітет з охорони здоров’я для огляду її на предмет нешкідливості для здоров’я споживачів.

Після краху Австро-Угорщини, традиції державної монополії на палинковаріння були продовжені в державах, що виникли на її уламках. У 1920 році в сусідній Угорщині налічувалося 260 палинчарнь, кількість яких зросла до 1070 у 1970 році, а потім знизилася до 815 у 1982 році.

Тим часом було запроваджено різні закони для обмеження виробництва, включно навіть з повною забороною під час короткочасної Угорської радянської республіки у 1919 р ( то ж, не дивно що вона не встояла). З 1952 по 1970 рік практикувалося приватно-державне виробництво. Однак палинка завжди залишалася продуктом, традиційним для домашніх господарств, де вона, як і вино, виготовлялася для власного вжитку.

У 2010 році в Угорщині одним із перших законів, прийнятих новим урядом Віктора Орбана після приходу до влади, став національний закон про домашню перегонку палинки. Даний закон повністю звільняє від сплати податків громадян, що виготовляють палинку вдома – об’ємом до 50 літрів на рік.

Це навіть призвело до конфлікту з керівними органами ЄС, так як закони Євросоюзу недвозначно говорять, що в країнах-членах ЄС приватні особи, що виробляють спиртні напої в домашніх умовах до 50 літрів в рік, можуть розраховувати лише на скорочення податкового тягаря на 50%.Однак угорський уряд і по сьогодні наполягає на тому, що виробництво палинки є частиною культурної спадщини Угорщини, інші країни-члени ЄС також мають подібні національні закони.

Незважаючи на те, що палинку виробляють і п’ють практично у всій центральній Європі, з 2008 року в ЄС сама назва контролюється за походженням. Це означає, що тільки угорська палинка, і деякі регіони Австрії, виготовлена з місцевої сировини на локальних заводах, може вважатися справжньою. Сусідні країни мають теж право гнати фруктовий бренді, але повинні випускати його під зміненим ім’ям.

Це рішення свого часу викликало масу дебатів, ставилося питання про правомірність таких обмежень, тим більше що історичні регіони першого виробництва палинки лежать далеко за межами сучасної Угорщини, в тому числі на Закарпатті.

Однак, які б перипетії і баталії не чекали на «бренд» і національну приналежність цього продукту, традиції палинковаріння та популярність палинки, як на її батьківщині так і в світі зростає з кожним роком.

На Срібній Землі за свою поважність і «веселу вдачу» в народі цей напій завоював  таку шанобливу, ніжну, грайливу й ласкаву  назву  – ПАЛИНОЧКА!

В Закарпатті «варять» палинку, як мінімум, стільки ж давно і багато, щоправда, не кожен у цьому зізнається. Але кожен знає, що в невеликих дозах палинка – це ліки, а у великих – порятунок. (вставка мого попередньо надісланого тексту про традиції та обряди і т.д.)  Запорукою цьому є його натуральність, якість та відмінний смак, в чому ви можете переконатися, скуштувавши продукцію «Першої Закарпатської Палинчарні».